Архів львівських газет: Аргумент газета

Блокнот мертвого наркомана

Юрій Лелявський

09.11.2005

25-річний львів’янин Назар Т. був наркоманом зі стажем, та одного разу, не розрахувавши кількість “ширки” у шприці, він від передозування помер. Оскільки за свої “подвиги” Назар давно був під слідством львівського відділу по боротьбі з незаконним обігом наркотиків (ВБНОН), правоохоронці зацікавились його смертю. Виявилось, що помираючи, він кликав якогось Дениса.

І, напевно, інформацію про того таємничого Дениса Назар назавжди забрав би із собою в могилу, якби в руки міліції не потрапив його записник. Серед безлічі прізвищ опери натрапили на номер мобільного, напроти якого було зазначено ім’я – Денис і місто – Кременчук.

І тоді начальник ВБНОН Львова майор Олексій Торопчин вирішив ризикнути: набрав номер Дениса і сказав: “Старий, я зі Львова. Назар помер, і тепер я замість нього”.

На дворі трава

Інтуїція майора не підвела: Денис Р. був саме тією людиною, яка могла би зацікавити ВБНОН. Але поки що львів’яни не знали, що Денис був студентом юридичного факультету одного з полтавських інститутів. Крім того, збирався поступати у школу міліції.

Денис мав безліч друзів по всій Україні, серед яких був житель Кіровоградської області – 23-річний Андрій. Він також свого часу планував влаштуватись в одну із силових структур. Проте батьки Андрія, власники великої земельної ділянки, вмовили його залишитись працювати на землі.

Але в цих хлопців було й інше, закрите від сторонніх життя. Вони десь роздобули велику кількість марихуани, котру і вирішили перетворити у гроші. Денису вдалося вийти на львів’янина Назара і налагодити канал передачі “дурі” в Західну Україну. Проте через смерть Назара трафік перервався.

Денис і Андрій засумували. Тому, коли на мобільний Дениса зателефонував невідомий і вимовив: “Назар помер. Тепер я замість нього”, вони полегшено зітхнули...

Веселий міксер

Гачок, закинутий Торопчиним, дав результат – почались переговори з Денисом. Майор запропонував відновити постачання марихуани.

Щоб переконатись у чесності нових партнерів, Денис попросив наперед вислати 500 гривень. І коли на вказану ним адресу прийшло “півштуки”, він через провідника у потязі передав посилку, замасковану під міксер “Браун”, на дні якої було 300 грамів “трави”. Через деякий час Олексій попросив привезти до Львова ще одну партію товару. Але Денис відповів: “Самі приїжджайте і беріть”. Тож Олексій “замовив” 60 стаканів марихуани на 5 тисяч гривень і виїхав у Кременчук.

З вагона потяга Олексія непомітно “вели” львівські і кременчуцькі опери. На пероні він упізнав Дениса. Вийшли на площу перед вокзалом, сіли в таксі. Денис довго ганяв машину по Кременчуці – перевіряв, чи ніхто не слідкує. Заспокоївшись, наказав їхати за місто. Таксі зупинилось на трасі біля “Жигулів”. Розплатившись, вони пересіли туди. Олексій помітив, що водій “Жигулів” (а це був фермер Андрій) хвилюється. “Ну що, друже, товар при нас, давай гроші”, – сказав Денис. Олексій подав своїм таємний сигнал. І до “сімки”, що стояла на узбіччі дороги, почали стягуватись бійці групи захоплення.

Водій натиснув на газ, і машина рвонула. “От, дідько! “Мєнти” на “хвості”! – знервовано вигукнув Денис. – Давай тисни!” “Хлопці, спокійно, – вимовив Олексій, – “мєнти” вже в салоні.” Він показав посвідчення. Такий “сюрприз” шокував хлопців. Машина ледь не врізалась у залізничний переїзд. Зав’язалась бійка, проте на допомогу Олексію підбігли інші міліціонери і на злочинців наділи кайданки.